Моя мама – поет…
Що це все означає?
Скрізь епітетів низку
Вона відшукає.
Все цікавить її,
Що знаходить довкола,
І розпише все так,
Що й не втямиш спроквола.
Кожен день, навіть будній,
Змальовує Дивом,
І звичайного хлопця
Бачить геть особливим.
Життя нашого сенс
Прагне завше розкрити,
А навіщо це робить,
Важко всім зрозуміти.
В мене все під контролем:
Комп’ютер і друзі,
Ігри, фільми і пісні,
Нащо жити в напрузі?
Щось шукати у світі,
Вдивлятись в обличчя,
Між потрібним й нав’язаним
Бачити протиріччя.
Сприйняття ті границі
Так хотіти зламати,
І вразливість свою
Десь подалі ховати.
Не бажати ту матрицю
В себе глибше впускати,
Віру в себе Системі
Ніяк не злякати.
І як птаха маленька:
Як весела – співає,
Як сумна – то польотом
Себе розважає.
Я їй доводи кажу,
Що треба лиш бути,
Можна жити як всі,
Та не хоче це чути.
Я її обійму
Ніжно і обережно…
Захищатиму скрізь,
Бо кохаю безмежно…
Таня ШерепКо
Автор публікації
