Закотилося сонце за гори,
Прохолодний вітрець повіва.
І село переміниться скоро,
Його вечір імлою вкрива.
І хмарки, мов на скло налягають,
Як чудово дивитись на них,
Як пливуть вони по небокраю,
І вітрець синьоокий затих.
Рожевіє імла, мов серпанок,
У красi бездоганнiй своїй.
Мені вечір миліший за ранок,
Таємниць він багато таїть.
Та в селі нашім вид зовсім інший,
І здається, що це уві сні…
І тому сизий вечір миліший,
Схвилював він всю душу мені.
2 травня, 2000р.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 113Реєстрація: 10-08-2018
Достижение получено 20.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
