Для голосування необхідно авторизуватись

The best books

Вони зустрілися в кафе. Він не вірив, що вона так швидко погодилась. Так, він хотів її побачити. Але тепер не розумів про що з нею говорити. І наче знайомі не перший день, проте, щось стримувало. Що їй подобалось? Як не сказати щось не те? Він хотів їй сподобатися. Вживу. Хотів стати кращою версією себе.
Звичайно, за кавою усі розмови автоматично стають теплішими. Щирішими. Люди стають ближчими.
Тому, найкраще місце для їхньої зусьютрічі було ним обрано швидко. Та й кафе виявилось порожнім цього вечора. Можливо, всі вирішили сьогодні їх залишити лише вдвох. Та ні. Все було значно простіше – вечір був напрочуд теплим і в парку не залишилось жодної порожньої лавки.
Він згадав, що вона любить книги. О, чудова ідея! Про книги він і буде говорити.
– О, я знаю, що ти любиш читати! Порадь щось для мене.
– Що ти останнє читав?
– О, я, навіть, не згадаю. Давно нічого для себе не знаходив.
– А коли востаннє щось читав?
– Ну, мабуть, в школі. В університеті якось було не до того. Спец література. Все для навчання.
– А чого б ти хотів для себе від книги?
– Нових вражень! Щось захопливого і непередбачуваного. Щось, що дозволить більше пізнати людину.
– Тоді почитай Конституцію!
Він заледве не подавився кавою. Такої відповіді не очікував. Таак…
– О, та я ж її читав!
– Коли? Шістнадцять років тому?
– Ну так, в 9 класі ми вчили в школі. Я мав по правознавству майже відмінно.
– І що ти пам’ятаєш з неї?
– Ну, я вже пам’ятаю, що в Україні не 25 країв, а 27 адміністративно-територіальних одиниць
– Це ти пам’ятаєш не зі школи, а з того, що я тобі недавно розказувала.
Він згадав ту історію. Кілька місяців тому. Вона довгенько йому пояснювала, та ні, не пояснювала, а носом тицьнула в основний закон і заставила виправитись. Так собі історія була. Але, мабуть, тому він хотів зустрітися з нею вживу. Щоб побачити людину, яка не побоялася посперечатися з ним.
– Ок, це чудова ідея – я обов’язково почитаю! – чому він так сказав, він не знав. Може, не хотів її образити. – А, може ще щось порадиш, адже я дуже швидко її прочитаю?
– Почитай Кодекс про адміністративні правопорушення.
Цього він не очікував.
– А навіщо він мені?
– Будеш знати, яку відповідальність за свій вчинок маєш нести.
– Я ж не винен в тій ситуації. Ти ж знаєш. Я тобі пояснював, як це сталось.
– Можливо. Я не в праві трактувати твої дії.
– Ти б ще Кримінальний Кодекс порадила?
– А чом би й ні – хороша книжка.
Він не розумів, чи жартувала вона, чи ні. Вона посміхалася, але ця посмішка була і до того, як він почав розмовляти з нею про книги.
Ні, вона жартує. Адже ніхто не буде радити такі книги. Ніхто!
– А Податковий Кодекс читати?
– Ага, обов’язково!
– Ти жартуєш?
– Ні!
– Але це не зовсім те, що мені цікаво. Я б хотів би щось з психології, щось для самопізнання.
– Це чудові книжки! Їх треба знати, а тоді вже можна аналізувати вчинки людей. Аналізувати, з точки зору закону.
– Слухай, ніхто не дотримується законів. Максимум, їх читають, щоб обходити.
– Обходити треба ідіотів, а законів треба дотримуватися. Коли ти пів року проходив на милицях, ти б хотів, щоб винуватець тієї аварії обійшов закон?
Він згадав ту історію. Два роки тому якийсь п’яний ідіот сів за кермо і збив його. А то був дуже важливий день для нього. Тоді він йшов на співбесіду у круту міжнарадну фірму. Якби тоді його не збив автомобіль, він би вже сьогодні працював в Америці…
– Ти права. Ти як завжди права… Я обов’язково прочитаю ці книги, – він уявив, як його вчителька з правознавства, яка заледве йому трійку в школі поставила, сидить поруч і питає “Ти серйозно?”, а він каже “Так”, і її нижня щелепа відвисає в здивуванні і падає до підлоги…
– А потім я тобі пораджу щось новеньке. Щось цікавіше!
– А я обов’язково тобі нагадаю твою обіцянку, – він зрадів її словам. Вони означали, що вони ще зустрінуться, що він їй цікавий…
3

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Valentyna Pascal

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 02-08-2020