…а повертатись –
погана прикмета.
Але – як за чим…
Життя почати
наново?Хоч не стало
би продовженням.
Ми тривожимо
пам,ять. Чи рада вона?
та як без неї?
Для голосування необхідно авторизуватись
ok…а повертатись –
погана прикмета.
Але – як за чим…
Життя почати
наново?Хоч не стало
би продовженням.
Ми тривожимо
пам,ять. Чи рада вона?
та як без неї?
6 коментарів “* * *”
Йдемо вперед, та все ж пам’ятаємо.Гарно!
Філософські роздуми, пошуки відповідей всередині себе, внутрішній діалог, коли вагання – невід”ємна частина життєвого шляху. Пам”ять, як правило, не питає занурюючі у спогади. Вийшло дуже мудро та честно, навіть сповідально!
Дякую,пані Ліза, за відгук та розуміння!Хай Вам щаситить на нові твори!
Дякую, пані Ольвія, за коментар-роздуми.Радий, що Ви щось берете для себе.Улдачі й Вам на нові рядочки!
Щирі роздуми про людське життя. Так є насправді, що людина з часом все більше поринає у спогади…..
Щиро дякую.пане Валерію. за підтримку та розуміння.Так, з віком людина все частіше озирається назад : чи так прожив.