Ранок грудня, я стала на ганок,
Піднявши до неба обличчя,
Сонце знову малює світанок,
Тільки сніг залітає у вічі.
Білі хмари над сонними землями,
Вслід летять у блакиті за вітром,
Все закрите суцільними стелями,
Горизонт сипле в просторі квіти.
Квіти ці лиш не виросли в грунті,
Їх не склади для хати в букет,
Так кружляють в зимовії будні,
Пелюстки дрібні в казку білет .
У долоню упала сніжинка,
Вслід за нею іще не одна,
Над дахами ж ця біда хмаринка,
З неї встала розкішна зима.
По волоссю спускається крапелька,
Від тепла тіла сніг розстає,
А мороз не вагається й пальчики ,
Приголубить, тоді ущипне.
Червоніють вуста, вітер щоки чіпає,
Під ногами блискучий сніг аж тремтить,
Зима ж не забарилась, довкола гуляє,
Її календар вчасно зміг розбудить.
Автор публікації
Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.
Достижение получено 11.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
