Для голосування необхідно авторизуватись

Якось буденно

Віконна рама, визначає,

Твій настрій та турботу,

Вселюдський сміх та їх блювоту,

Але твій гріх, він не спливає.

 

Та той тягар, заносить плечі,

Рюкзак спадав, ти підривав того,

Хто різав, крав, зв’язав, свободу туго,

Не завмирав, лиш залишав все зайве-речі.

 

Цей шлях єдиний, а може це мазок картини?

Пейзаж чудовий, ні, хіба що натюрморт,

Що полюбивсь, неначе перший лот,

Аукціон, з якого краще бачити судини.

 

Невже життя, збагнути тяжко,

Хто перший, того й трон.

А завдяки блукаючій природі, слон,

Дививсь на світ, невміло, неповажно.

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Иван Многогрешный

13
Коментарі: 3Публікації: 5Реєстрація: 08-08-2018

Думок на тему “Якось буденно”