Віконна рама, визначає,
Твій настрій та турботу,
Вселюдський сміх та їх блювоту,
Але твій гріх, він не спливає.
Та той тягар, заносить плечі,
Рюкзак спадав, ти підривав того,
Хто різав, крав, зв’язав, свободу туго,
Не завмирав, лиш залишав все зайве-речі.
Цей шлях єдиний, а може це мазок картини?
Пейзаж чудовий, ні, хіба що натюрморт,
Що полюбивсь, неначе перший лот,
Аукціон, з якого краще бачити судини.
Невже життя, збагнути тяжко,
Хто перший, того й трон.
А завдяки блукаючій природі, слон,
Дививсь на світ, невміло, неповажно.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 5Реєстрація: 08-08-2018
Думок на тему “Якось буденно”
Я в захваті від цього твору! Дуже оригінально висвітлена тема! Щоправда, маю зауваження.
По-перше, тире виглядає як дефіс: зайве – речі.
По-друге, “може” відокремлюється комою.
По-третє, довгий жирний курсивний текст має вкрай непривабливий вигляд. Я помітила, що такі накреслення часто використовують цілком пересічні автори як замінник власного стилю. Такі накреслення створюють негативне враження. Краще не форматувати текстів узагалі.