Жорстокий світ, тобі мене не з’їсти,
Хоч як і клацаєш зубами часом ти.
Та зможу я між сірістю пролізти,
По мосту віри і надії проповзти.
Таке важке і легке все здається…
Де міру справжньості шукати нам, скажи?
Ліворуч серце пристрасно заб’ється,
Праворуч-лиш чуттєві міражи….
Лиш сам на сам щасливим справді є ти!
Лиш ти єдиний, хто почує шепіт зір…
Це зберегти так важко в круголеті
Буденних справ… Та в себе ти повір!

3 коментарі “Повір у себе”
Поетично, щиро, сповідально, є глибина філософських роздумів про Світ бентежної людської Душі…..
ти можеш і хай не бентежить хто там що каже. головне те, що ти хочеш. і ти це зробиш. вірш надихаючий
Одвічні розуми та метання душі, дуже життєво та близкько, знайомо, емоційно – одвічна боротьба за себе самого у буденності, і з самою буденністю….