«Гуляють грози»
Для поета осінь, найкращий час
Коли дощ за вікном шелестить без зупину
Скорчить з болі багато гримас
На папері із рим намалює картину
Він порине у дивний світ
Лиш для нього чомусь відомий
Там троянд проростає цвіт
І кружляє сніг, наче невагомий
Там кохання і смерть, ну такі близькі
Там в пустелі слів, висихають сльози
Крізь стежини трав, ну такі вузькі
Там в незвіданім світі, гуляють грози…
Віталій Прокопович…..
12.09.2017.

Думок на тему “«Гуляють грози» ”
це справді так поет завжди живе у своєму світі.