“Обрій”
Сьогодні ти моя звичка
Так просто телефоную
Коли десь у світ за очі
Невже я це не відчую…
Нестане тебе за обрій
Ти зникнеш немов з туманом
І серце твоє холодне
Кохання твоє омана…
Нестримаю бо не хочу
Свої почуття наче в клітці
І нерви свої лоскочу
Заплутався наче в сітці
Пишу знову нові стрічки
Щоразу ті самі граблі
Нема берегів у річки
Канати немов ослаблі
Мої почуття провина
Тож дайте мені покуту
Я знову немов дитина
Несу свою сіру смуту
Сьогодні ти моя звичка
І завтра вже нас не стане
Помчить тебе електричка
На серці розятре рани…
26.08.2020.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 218Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему ““Обрій””
Спочатку написано “нестане”, а потім “не стане”.