«Проблисках весни»
У перших проблисках весни
Так ріже слух не строєна гітара.
Весь світ наповнений краси
І байдуже, що ми не пара.
Належав вечір лише нам.
Я не хотів, щоб він скінчився.
Двом одиноким кораблям.
Навічно б в нім я залишився.
Вдивлявся в очі, в глибину.
Вони були майже близькими.
Розбивши поміж нас стіну,
Яка робила нас чужими.
Годинник так зловіще тік
Хоча б на мить застиг, проклятий.
І стрілки зовсім в інший бік.
Я ними був немов розп’ятий.
У перших проблисках весни
Вдивлявся в ті бездонні очі.
Нема милішої краси,
Як ті терпкі весняні ночі.
16.02.2019
#ВіталійПрокопович
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
