«Цвіт»
Чому ось так? На що слова?
Коли любов, вже не жива…
Коли її розвіяв вітер
Поміж ось тих злочинних літер
На що життя? В чужих руках?
Коли себе мов в клітці птах
До тла роздертими грудьми
До дна умитими слізьми
На що свинець? Клади до скронь
Опавши цвіт її долонь
Образ пліток, і сподівань
Нещасних снів її бажань
На що весна? Вона обман…
І плаче тіло кров’ю ран
Бажав одне життя на двох
Та тільки світ створив цей Бог
І він не вічний, як і ти
Давно між нас горять мости
Лише прошу, за все прости
Пора весні вже відцвісти
Віталій Прокопович…..
25.04.2019.