Для голосування необхідно авторизуватись

“Уривок повісті”

 

 

Мамо чому люди воюють?? Під гуркіт снарядів сидячи в темному підвалі запитував Сергійко. Не знаю синку… така їх природа. Обережно тремтячими руками мати пригортала сина до себе. А грім все не вщухав, скрегіт металу пронизував мов зубний біль. Лоскотав кожну клітину тіла. Така їх природа» вбивати, нищити одне одного рушити те, що інші створювали роками, те що називали ріднім домом. Палала у вогні рідня земля вона стогнала від болі, і розпачу вона помирала….
І ось нарешті світанок, обстріл припинився сонячне проміння прорізалося через щілини підвальних дверей. Брудні, і стомлені страхом люди почали по одному вибиратись з укриття. Вони вижили вони змогли! Довкола із зруйнованих будинків, до неба підіймалися стовпи сірого диму, іти було нікуди… все що було нажите роками все що плекалось, все було знищено за лічені хвилини……..
Так почалася війна… саме війна, а не Анти Терористична Операція скорочено АТО як її назвали наші правлячі мужі. Назвати її словом АТО в мене просто не повернеться язик.
Крим був тільки початком хитро думного плану російського псевдо царя Путіна невеличким ласим шматочком, великого смачного торту під назвою Україна. Майбутніми такими шматочками стали Донецьк та Луганськ.
Ворог відкрито вже не приховуючись крокував по Українській землі, щоденні обстріли та так звана допомога яка надходила у всім відомим білих камазах, після якої обстріли не вщухали ні вдень, ні в ночі. Тисячі розбитих будинків, фабрик, заводів, сотні скалічених житів. Втрати спочатку йшли на сотні потім на тисячі, і як не страшно це звучить люди стали звикати, до таких новин, почути у вечірньому випуску за добу загинуло 25 бійців було півсотні поранено, стало звичною справою.
І як же гордо і самовіддано обороняли той аеропорт відважні Кіборги, скільки молодих душ було загублено, але вони стояли до останнього та вежа стала справжньою цитаделлю відваги, яку ніяк не вдавалося знищити зажерливому ворогу. Земля вкривалася тілами від атаки, до атаки, та хлопці не здавалися, вони стояли до останньої краплі крові. Та все ж скелля із металу та бетону рухнула, воїнам довелося відступити, та їхній подвиг назавжди закарбувався в серцях Українців.
Війна крокує, забираючи щодень все нові й нові життя, і хто скаже коли це жахіття скінчиться, і нарешті голови Українців покриє мирне синє безкрайнє небо? Ніхто не може дати відповіді на це питання. Питання яким щодень задаються мільйони Українців…..

В Прокопович……….

 

 

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Віталій Прокопович

986
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018

Вибір видавця (Лютий 2020)

Достижение получено 25.04.2020

Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)

Небайдужий читач

Достижение получено 26.01.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій