Мамо чому люди воюють?? Під гуркіт снарядів сидячи в темному підвалі запитував Сергійко. Не знаю синку… така їх природа. Обережно тремтячими руками мати пригортала сина до себе. А грім все не вщухав, скрегіт металу пронизував мов зубний біль. Лоскотав кожну клітину тіла. Така їх природа» вбивати, нищити одне одного рушити те, […]
Daily Archives: 21.01.2019
8 posts
«Інші часи» Я не Шекспір писати тобі драми Та все ж кудись, щораз мене несе Творити дивні хижі гами Які любив понад усе Ти не Джульєтта, я це знаю Так не кохають, більше як колись Чому ж коханням я страждаю? Чому ж шляхи наші зрослись? Бува жартує підла доля Смішком безглуздим над людьми Їх поневолює неволя На душу влігши […]
БЕРЕГИ Береги только память о нас Береги только счастья осколки Я уже не жалею сейчас, Что мы всё потеряли без толку. Где-то в сердце огнём сохрани Наши скрытые опытно чувства, Ведь они не дошли до любви, Но уже это было не дружбой. И я знаю, ты помнишь меня Помнишь все, […]
Чого, моя пташко, сумні твої очка? Кого виглядаєш ти все у вікні? Твоя білосніжна намокла сорочка Від слізок, напевно, твоїх уночі. Я тут, біля тебе, моя люба доню! Як вітер повіє – це я обніма. Промінчиком теплим торкаюся скроні І подихом ніжно цілую щодня… Я зорями в небі […]
«Спогадами» Смакую нашими спогадами Про те, як були удвох…. Про те, як мінялися поглядами І очі іскрились в обох Смакую нашими спогадами Про те, як зустрів тебе Між натовпу, перехожими І серце відчув, що живе… Смакую нашими зустрічами Коли, ще була моя Сварки […]
Хурделиця знов завіває, Білий сніг безупинно мете… Це зима свої шати вдягає І сніжинки у коси плете. А ти їдеш в далеку дорогу, Вже втомився, мабуть, за кермом. Заметіль навіває тривогу, Що на серці лягла килимом. Я до Бога молитву підношу І благаю святі небеса, Щоб крізь білого […]
Серед зими біжать струмки, А день всміхається щасливо, І вже народжує рядки Між промінь сонячно-грайливий. А я додам йому душі, Краплину мрії мого серця І покладу свої рядки На дивовижне його скерцо. Несуть маленькі ручаї Незримі дотики в минуле, Щоб ноти втрачені мої До неба радісно сягнули. […]
Зітхає сніг на гілочках ялини, Збирає мить намистом білих снів, Свою журбу гойдає горобина, Бо так не може вимовити слів… Присів цей сніг уперше без запросин, Прозорий плач – не владен навіть час. Плете мережку витончену осінь – Її цей сніг запрошує на вальс. Притихло все: і лист […]