«Золотисті шати»
Вбирає осінь в золотисті шати
Й в багряне, наче кров листву
Ну що тобі я хтів іще сказати…
Чи пам’ятаєш нашу ти весну?
Коли навколо рясно зеленіло
І запах квітів ллявся через край
У грудях мене жарко щось боліло
І я молив, лиш тільки не зникай
Тоді ж я безнадійно закохався
Неначе навіки кудись пропав
І як із серця відібрати не старався
Це не можливо! Я ж тоді не знав…
Вбирає осінь в золотисті шати
Й в багряне, наче кров листву
А я ніяк з думок не можу відігнати
Закохану й заквітчану весну…..
Віталій Прокопович…..
08.09.2017.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
