Для голосування необхідно авторизуватись

Туманова даль

Гарячим чолом до холодного скла у вітальні

Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль:

Стежка палає; береза горить востаннє…

На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль.

А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви;

Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь.

А я вечорами ось списую надцятий зошит…

На жаль, холоди вже… А я іще жду – на жаль.

І ще ж ті тумани по річці бредуть бездумно.

По стежці бредуть – вистилають туманову даль…

А ти – не приходиш… Ти зовсім не прийдеш?! – «Сумно…

На жаль, холоди… Заблукав у собі. На жаль.».

 

16.10.12 17.06

 

Фото з інтернету

5

Автор публікації

Офлайн 5 років

Аліна Гомон

25
Коментарі: 0Публікації: 8Реєстрація: 27-08-2018

Небайдужий читач

Достижение получено 17.10.2018

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій