Сонце скотилось сльозою по небосхилі… Видих— на повні груди. На очі—ніч… …Сині вогники на моїй стелі; В куточку спить і посопує піч. На ній— сірий котик, згорнувсь в клубочок; Он молоко із чашки п’є домовий. А я— маленька—з чотири рочки— Ловлю їх поглядом із-під чорних вій. Мені не спиться, чи, […]
Daily Archives: 17.10.2018
10 posts
Мало сонця для процесу самозбереження. Найболючіші рани промиваються розчином часу. Найвище мистецтво на самому кінчику стержня Описує маловідомі куточки Всесвіту. Скупчення газу Гелію – під ефемерним поняттям “зірка”. Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба? Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?! Схема сузір’їв. Галактики нашої схема… Ні […]
Не зупинивсь більше час ні на мить. Серце спогадів повне до краю. І емоцій… Який від них щит?! Ти кохаєш його ще? – Кожен ранок і кожного вечора В літню спеку, зимову завію… В тебе доля своя – непозичена. Ти сумуєш за ним ще? – […]
Ниє серце – немає сили!.. Молю неба, щоб хтось молився. А. ШЕВЧУК Паморочиться голова від низького тиску. Разом зі спокоєм випарувалися всі сили. А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку. В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі, Аби якось прийти до пам’яті. […]
«Художникам присвячується» Малюй твори, в малюнку дар твій Божий У тисячі відтінків розмішавши кольори Той образ в голові на когось схожий Його ти на папері відтвори Малюй твори, етюди пензлем диким На радість світу, сотень глядачів Цей світ і так чомусь такий безликий Щораз для себе знайде нових […]
«Вирій» Зажурене небо, покрилось туманом І проблиски сонця останнім обманом Пожовклі листочки, упадуть додолу Школярики з сумом пошвендяють в школу Дрібнесенький дощик, то осені смуток І люди спішать заховавшись до курток І чай лише теплий, зігріє долоні Ми всі потонули, в холоднім полоні Закутавшись пледом, читаємо книжку Сховавшись […]
“Чай” Я тебе обійму ще не раз Не закіньчилось для нас літо Якщо хочеш повернемо час Моє серце без тебе роздіто Я тебе обійму ще не раз І начхати, що за вікном осінь Було спрявжнім усе поміж нас І без тебе мені не жилося Якщо хочеш повернемо час Лише просто […]
«Золотисті шати» Вбирає осінь в золотисті шати Й в багряне, наче кров листву Ну що тобі я хтів іще сказати… Чи пам’ятаєш нашу ти весну? Коли навколо рясно зеленіло І запах квітів ллявся через край У грудях мене жарко щось боліло І я молив, лиш тільки не зникай Тоді ж я […]
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль: Стежка палає; береза горить востаннє… На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль. А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви; Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь. А я вечорами ось списую надцятий зошит… […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]