Хмари падали в море, облизане хвилями небо
обливалось слізьми і ховало нажахані зорі.
Перелякані скелі чорніли в безсилій покорі,
тільки обрій раз по раз над чимсь реготався вогнево.
Божевілля стихій обгризало терпляче каміння,
диким звіром тягнулось до постатей на узбережжі.
Буревій білопінно пісок біля ніг розмережив.
Оніміло ворушаться губи – чи плач, чи моління…