Віщунки хвилі відзвуками раю

Нашіптують пророцтва гостям скель.

А я на арфі райдуг оди граю

І зброджую у піні темний ель.

Несеться легковійним хмелем пісня,

У засвіти заманює фрегат.

Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після.

Де ваша дисципліна, віра, гарт?

Тримай штурвал, вже близько гострі скелі!

Готує парастас похмурий Рейн,

Із темних гротів, мов чернечих келій,

Кадилом віє вітер-ієрей.

Було так прісно, буде мабуть нині.

Злетілись чайки, схожі на прочан,

Кладеться край житейській блуканині:

Вуста наяд – загуба, не причал.

Хапає капітан міцне каміння,

Що миттю обертається на глей.

І «Нині отпущаєши… Амінь». Я –

Тиша, що співає.

Л о р е л е й!

Марґо Ґейко

Автор публікації

Офлайн 5 років

Марґо Ґейко

57

Коментарі: 1Публікації: 17Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій