Залишив орач коней на травах,
спутаних і стомлених по дню.
В довгих гривах вітерець зі ставу
прохолоду переплів свою.
Скільки літ в роботі пролетіло…
Стерли в парі шлеями боки,
хомути від поту почорніли.
Бігли так, як шарпали віжки.
І, поклавши голову на шію,
подруга гривастого коня
чи дрімала, чи блукала в мріях
по минулих безтурботних днях.
Ніч була їм неповторно мила,
спічутливо темний ліс мовчав.
І тремтяча зірка заіскрилась
у розумних і німих очах.
Автор публікації
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
