А у серпня долоні розпечені до помаранчу,
в них повітря густе розколисує хвилями небо.
І розплавлені зорі, краплинами впавши у воду,
довго-довго розсвічують чорне безвітряне плесо.
А метелики ночі сідають на них, як на квіти,
пропливають між хмарами з місяцем в парі.
Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не може –
де зірки наяву, а де тільки дзеркальна подоба…
Він пливе і збирає ті зорі одна за одною,
поглядаючи в небо – чи довго іще залишилось?
І лиш зникне остання, заплещуться звільнені крила.
Білим птахом підніметься вгору незайманий ранок!
Автор публікації
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
