Який великий світ приховують повіки,
Тому що, очі - це всього лиш океан.
Усі слова, лише, бурхливі ріки,
Коли душа, незрозуміла, як оман.
Нам варто зазирнути просто в очі,
Щоб втратити свідомість від зіниць.
І навіть просинаючись що ночі,
Ми не помітимо усіх дрібниць.
Є погляд що приховує сумління,
Коли не вистачає в слові чесноти.
Ми прагнемо знайти якесь спасіння,
Від божевільної людської тісноти.
Важливо те, що дзеркало відображає,
Бо тільки там, прихована уся біда.
Красиве тіло, багатьох вражає,
Але чи совість, усьому відповіда?
Завжди лякали нас війною,Аж хмари чорні завмирали,Скосити погань би косою,Що люто ввергнула кинджали. Брудне повітря всі казали?Біду примножили терміти,Лиш попіл, після їх […]
А сонечко сяяло, гріло ласкаво,Були ми щасливі, біди не чекали,Вона все ж настигла, гриміла набатом,Стояли в задусі забиті вокзали. Скажена війна та […]
Думок на тему “Очi-Океан”
як жаль, що мало хто про це питає
і думає про душу,що всередині себе
котру дзеркало совісті відображає…..