Я писала для тебе вірші,
І любов я тобі дарувала.
Та ти пішов- і я сумую в тиші,
ти не повірив, а я все ж, кохала.
Боляче серцю, а душа пустує,
Чому ж такі жорстокі люди?
Зіронька в небі, як і я сумує,
Ніби шукає рідних всюди.
Самотність і тривога, біль розлуки
Зливаються в одну велику рану.
Я пам’ятаю твої ніжні руки,
Тебе любити я не перестану.
Розлука – це маленька смерть, і все ж,
Вмираєш і народжуєшся вмить.
Можливо згадуєш про мене теж,
Іскра любові в серці ще горить.