Вогнеколо, полум’я млин. Куди покотився він?
За собою несе попелу тлін. Горить полин.
Запалали трави долин. Не зупинить лелечий клин.
Млин. Перемеле на крихти час, прийме нас.
Дзвін у вухах відлунює навздогін,
Може він підійме з колін. Чути дзвін.
Не заглушить його полин, гіркий дим.
Попіл стукає у серцях. Крах.
Розкололися полюси. Голоси.
Розлетілися голоси у ліси.
Розплели стежки – річки пояси.
Вогнеколо пронеси біду попри час.
Автор публікації
Коментарі: 54Публікації: 120Реєстрація: 22-08-2018
Достижение получено 12.07.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 02.06.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “Вогнеколо”
ціла природа обновляється вогнем… цікавий вірш
Я гадаю, що такі філософські поезії це не лише спалах натхнення, а напружена думка багатьох місяців роздумів