Навіщо був ти таким милим?
Навіщо доля нас звела?
Навіщо був таким красивим?
Мене та доля підвела!
Навіщо серце я тобі відкрила
І всю себе віддала я тобі?
Навіщо в душу я тебе впустила?
А зараз думаю на самоті…
Навіщо ти розвіяв мрії,
Навіщо серденько розбив?
І краплі не залишилось надії,
Можливо, ти і зовсім не любив?
Любов так швидко промайнула,
Навіщо я віддалась почуттю?
Тебе знов відпустила, та не все забула,
А в пам’яті лише, – твоє “люблю”…
2 коментарі “Навіщо…”
бо не була це любов
а тільки пристрасть
що приходить знов і знов
поїдаючи потім серце
Можливо, зовсім не любов була,
Заполонила душу пристрасті хвилина
Та в той момент я вірила й жила
Радіючи любові, мов дитина…