У офісі вчора був корпоратив, Багато сміття залишив колектив: Лежать на підлозі обгортки, пляшки, Й два ґудзики тут собі місце знайшли. Один з них веселий: «Оце насміялись! А класно увечері ми відірвались! Господарі наші так задом крутили, Що нитки не втримали нас й відпустили. Тепер я вже сам по собі, […]
Daily Archives: 15.09.2020
14 posts
Я б хотіла потонути в осені- В тій багряно-золотій красі , Мов дитина, ніженьками босими По ранковій бігати росі. Споглядати в небі заворожено Дивовижний танець журавлів, Що курличуть сумно та стривожено Й відлітають до чужих країв. Килимом яскравим милуватися, Що зіткав майстерно листопа́д , І немов би в озері купатися […]
Холодне небо металеве Повільне цокання хвилин. Повзе дорога черешнева Межи розораних долин. Сидить зоря на небокраї, Доба рушає за поріг, Де дивний сад мене чекає, І навіть яблучко зберіг.
Вела з собою власний діалог, Не вимушений, ніжний та відвертий, Ступала обережно, крок і крок, А погляд її милий й променистий. В очах її… Кохання та любов, В душі її… Барвивисті ніжні квіти, Слова її наділені теплом, Вона уміє щиро так радіти. Красива, стримана, граційна, чарівна, Така несхожа на усіх […]
Минуле, котре я залишу за дверима квартири І зайшовши у ванну змию біль цього дня Ну чому так – питав не раз сам себе я у вісні І відповідь приходила завжди та сама Історія це минуле – завтра буде новий день А той, що проходить, признай, був найкращим І все […]
Навіщо був ти таким милим? Навіщо доля нас звела? Навіщо був таким красивим? Мене та доля підвела! Навіщо серце я тобі відкрила І всю себе віддала я тобі? Навіщо в душу я тебе впустила? А зараз думаю на самоті… Навіщо ти розвіяв мрії, Навіщо серденько розбив? І краплі […]
Я писала для тебе вірші, І любов я тобі дарувала. Та ти пішов- і я сумую в тиші, ти не повірив, а я все ж, кохала. Боляче серцю, а душа пустує, Чому ж такі жорстокі люди? Зіронька в небі, як і я сумує, Ніби шукає рідних всюди. Самотність […]
Вогнеколо, полум’я млин. Куди покотився він? За собою несе попелу тлін. Горить полин. Запалали трави долин. Не зупинить лелечий клин. Млин. Перемеле на крихти час, прийме нас. Дзвін у вухах відлунює навздогін, Може він підійме з колін. Чути дзвін. Не заглушить його полин, гіркий дим. Попіл стукає у серцях. Крах. […]
Я знаю всё, Что можно делать, а что нельзя. Я знаю всё, Что будет прибыльно, а что сделанное зря. Здесь не различить никак нельзя, То, что по плодам своим даёт исход, Но несмотря на это ошибается народ, И в заблуждениях живёт. Я знаю всё, Что можно есть, что можно пить, […]
Не поле перейти – життя прожить, Усього довелося в нім зазнати Тобі, матусю.Хоч не кожна мить, Не кожен день для тебе було свято. Ти вже пробач, ріднесенька за те, Що ми не завжди лагідні з тобою, Та маєш й справді серце золоте, Що зігріває нас усіх любов”ю. Нехай усі наступні […]
Прошлое умеет ждать, Как никто другой. Прошлого не потерять, Если выбор твой. Прошлое умеет видеть Лучшее в тебе. Вряд ли сможет ненавидеть,- Лишь в ущерб себе. Прошлое ценить умеет Веру и любовь. Ждёт, когда зерно созреет, И родится новь. Прошлое умеет слушать, Слышать и молчать. Первым тишину нарушить, И тобой […]
А одиночество – странная штука: Ты будто живёшь, но отчаянно. Мука. И вроди бы есть и друзья, и родня,- А ты – одинок, жизнь живёшь усложня. Странно… Съедаешь себя потихоньку. Грустишь и жалеешь, и жизнь – снова в гонку. А может, душа в суете вдруг устала? Простора, свободы и лёгкости […]
А знаете, время не лечит… Лишь боль понемногу стихает… Рубцы на душе от осечек… И сердце болеть привыкает… А знаете, время – дилемма Всей жизни на “до” и на “после”… Увы, но, проста теорема,- Игра всей жизни для взрослых… А знаете, время не лечит… Хоть учит, нам жизнь усложняя… Кого-то […]
. . ТВОЯ ЛЮБОВ, О, ГОСПОДИ, ТВОЯ ЛЮБОВ… . .ТВОЯ ЛЮБОВ – . .Яскраве сонце, і Всесвіт, і людина, . .Безмежна неба голубого глибина, . .Щаслива і життєрадісна дитина, . .Та матір рідна – материнська таїна. . .ТВОЯ ЛЮБОВ – . .Зустріти вкотре улюблений світанок, . .Вдихнути свіжого […]