Стояла весняна привітна днина,
Співали дзвінко птахи звідусіль,
Аж раптом згіркла радості хвилина –
Проріс з землі Чорнобиль – чорний біль.
Весни дзвінкої просто не впізнати –
Вона враз стала чорна, мов вдова,
Свого синочка проводжає мати,
Молитви шепче трепетні слова:
«О, Боже Правий, порятуй Вкраїну
Від атомної згірклої «чуми»,
Живою поверни мою дитину,
Зроби, щоб в чистім краї жили ми».
Не повернувсь до матері синочок,
Чорнобилем крізь землю в полі зріс,
Лиш на могилі пам’ятний віночок
Та дощ із материнських щирих сліз.
Ви не дали запасти у руїну
Землі, де проросла полин-трава,
За небо мирне, за живу Вкраїну
Прийміть уклін і вдячності слова.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 252Реєстрація: 05-02-2019
Достижение получено 11.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
