Для голосування необхідно авторизуватись

КАБЛУЧКА З БУРШТИНУ, ЯКА НЕ ГУБИТЬСЯ

Усі ми іноді що-небудь втрачаємо. А втрачена річ буває дуже дорога нашому серцю, особливо якщо це був подарунок, або якщо з нею пов’язано багато спогадів. На жаль, каблучки теж час від часу губляться. Народна мудрість говорить, що це відбувається не випадково. Вважається, що втратити каблучку – погана прикмета. Разом з нею власник втрачає частину своєї енергетики і життєвих сил. Але буває, що каблучка не хоче розлучатися з власником, повертається до нього, і він знову стає сповнений сил і енергії. Так, як у випадку з моєю знайомою, лікарем-психіатром.
– Це було у 1970-х роках, – згадує Наталя Іванівна. – Я тоді вчилася у Вінницькому медичному інституті. Вийшла заміж за студента нашого інституту. Стипендій не вистачало на життя, тому Олександр підробляв на розвантаженны залізничних вагонів. Пам’ятаю, приходив уночі додому і хвалився, що за один вагон йому дали 13 рублів 50 копійок.
Олександр трішки відкладав з «вагонних» грошей, і таким чином накопичив на подарунок дружині – каблучку з бурштином. Він її вручив у пологовому будинку, коли Наталя Іванівна народила доньку. Щоб купити цю каблучку, Олександр удало зайшов у магазин і наполегливо вистояв у черзі, обмінявши свої важкою працею зароблені 125 рублів на подарунок дружині. Хто не знає, у ті часи з покупкою золотих виробів була сутужно. Хоча тоді у нас і не була популярна астрологія, чоловік десь дізнався, що зодіакальному знаку дружини – Леву, відповідає бурштин.
– Після третього курсу чоловік перевівся у Куйбишев, це тепер Самара, де навчався на військового лікаря. Якось на першотравневе свято я поїхала до нього у гості. До Києва – потягом, потім – літаком. З собою везла великі сумки з харчами.
Чоловік прибув зустрічати Наталію Іванівну в аеропорт, а це за 70 кілометрів від Куйбишева.
– І ось я виходжу з іншими пасажирами, що прилетіли тим же рейсом. Біля хвіртки при виході з аеродрому стоїть чоловік. А це було близько дев’ятої години вечора. Чоловік, намагаючись показати свою силу, вихопив з рук сумки. При цьому з мого пальця злетіла каблучка з бурштином. Але я цього не відчула тоді. Її відсутність помітила пізніше, коли ми приїхали у Куйбишев, і я стала готувати вечерю.
Чоловік, дізнавшись про втрату, засмутився і відразу ж викликав таксі, зібравшись їхати в аеропорт шукати там втрачений перстень.
– Чесно кажучи, я не вірила в успіх пошуків. Але далеко за північ Саша повернувся і радісно показав мені на долоні знайдену каблучку. Прикраса була неушкоджена, хоча у місці, де я його втратила, пройшли десятки ніг. Виявилося, перстень закотився під стовпчик огорожі біля хвіртки. Чоловік там його знайшов уночі. Це при тому, що у Сашка був слабкий зір – мінус два. Ми були так задоволені, що знайшлася ця кабулчка, талісман нашої сім’ї. Цей випадок посилив радість нашої зустрічі …
А на п’ятому курсі жінку пограбували на вулиці. Поверталася додому пізно увечері. Тільки зійшла з трамвая на своїй зупинці і повернула у темний провулок, як чиясь рука схопила за голову і долонею закрила рот. Одночасно щось кольнуло у спину, Наталя Іванівна зрозуміла, що це ніж. «Мовчи, а то поріжу! – наказав невідомий. – Віддавай гаманець, знімай сережки і каблучки!».
– У мене від переляку перестали слухатися руки, – згадує жінка, – насилу зняла сережки, а потім стягнула з пальця кільце, яке чинило упертий опір. У гаманці були дрібниці, тому грабіжник викинув його на асфальт, а з золотом побіг через дорогу до трамваю, який якраз підходив до зупинки. Спочатку я почула скрегіт гальм, а потім побачила як тіло грабіжника відлетіло від машини, яку він не помітив, на кілька метрів. Дивно, але я чітко бачила, наче у сповільненій зйомці, як кулак грабіжника розжимається і з нього вилітають мої коштовності, б’ються кілька разів об асфальт, і підлітають до бордюру тротуару. З трамвая вибігли люди, кинулися до потерпілого. Звідкись взялася міліція. Я підняла свої речі і побігла темним провулком додому …
А ще Наталя Іванівна помітила таку дивність. Якщо одягне кільце на руку перед іспитом, постійно отримує п’ятірки. Екзаменатор втуплюється в руку студентки, не зводячи очей з каблучки. Наталії Іванівні не раз здавалося, що її не чують. Відповівши на всі питання білета, вона прибирала руку з каблучкою під стіл і викладач тут же виходив з трансу, брав мовчки заліковку і писав у ній слово «відмінно».
Оскільки чоловік був військовим, доводилося кілька разів переїжджати. Так волею долі Наталя Іванівна потрапила у Кіровоград. Отримала квартиру. Донька після школи пішла шляхом матері, вступивши до медінституту у Вінниці.
– Я була на роботі у лікарні, коли подзвонив сусід, він колишній співробітник обкому партії. У моїйквартирі вибили двері і погосподарювали. Коли я приїхала додому, біля дверей квартири на мене уже чекала слідчо-оперативна група з райвідділу міліції. Експерт-криміналіст почав шукати відбитки пальцівзлодія. А мені сказали оглянути усе і зробити список украденого.
Як виявилося, пропали гроші, кулінарна книга 1897 року, що дісталася у спадок від бабусі-дворянки. У скриньці у серванті не було золотого ланцюжка і каблучки з бурштином.
– Коли міліція поїхала, я пішла у ЖЕК за слюсарем, щоб відремонтував двері і вставив новий замок. Вартувати квартиру залишився сусід-обкомівець. Він сів у крісло читати свіжу пресу і впустив окуляри на підлогу. Нахилившись за ними, побачив блиск у кутку кімнати. Там біля плінтуса сховалася каблучка.
А злодія спіймали того ж дня, коли він приніс у ломбард вкрадену кулінарну книгу.
В. Поліщук

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Polishchuk

4
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 13-03-2020