М А Р І Ї Н І П О Р Я Д К И . .МАНЯ, моя тітка, була наймолодшою донечкою у великій багатодітній родині. Маленьку дівчинку – крихітку любили – голубили всі старші сестри і браття. І звісно ж, – і мамка та неньо, які трудилися у поті […]
Daily Archives: 18.03.2020
11 posts
Усі ми іноді що-небудь втрачаємо. А втрачена річ буває дуже дорога нашому серцю, особливо якщо це був подарунок, або якщо з нею пов’язано багато спогадів. На жаль, каблучки теж час від часу губляться. Народна мудрість говорить, що це відбувається не випадково. Вважається, що втратити каблучку – погана прикмета. Разом з […]
Стояла весняна привітна днина, Співали дзвінко птахи звідусіль, Аж раптом згіркла радості хвилина – Проріс з землі Чорнобиль – чорний біль. Весни дзвінкої просто не впізнати – Вона враз стала чорна, мов вдова, Свого синочка проводжає мати, Молитви шепче трепетні слова: «О, Боже Правий, порятуй Вкраїну Від атомної згірклої «чуми», […]
Листая дни как чистые страницы, Увы, их заполняем не всегда. Они уходят чтоб не возвратиться, Лишь в памяти слагаются в года. А с каждым годом бег их всё быстрее И не ведём мы счёта дням своим, О том, что не вернуть нам, сожалеем И душу ядом прошлого поим. В дороге […]
Було їх 300. Молоді та силі, Безвусі, зовсім юні хлопчаки. Тепер же на Аскольдовій Могилі Лежать. З чиєї легкої руки? У кожного із них була родина, У когось – на усе життя любов, А зупинила все одна людина – Це офіцер червоний – Муравйов. Хотів він захопити Україну, Та й […]
Летять мої ро̀ки, подібно до сну, Кручу̀сь я в життєвому вирі. В душі бережу я адресу одну: Це – Смотрицька 44. Бабуся жила тут… Колись тут малі Ми бавились, грались, раділи… Її вже давненько нема на землі, З тих пір вже рокѝ пролетіли. Тут тітка по татові рідна жила… Ох, […]
А десь отам, куди виводять відстані За волею невтомної судьби, Де небо над дзвіницями розхристане Й бруківкою крокують голуби, Де вік про мене думкою не муляє, І тишу не порушує крихку, Твоя душа мій ясний сон вигулює, Тримаючи його на повідку.
Під променями давньої звізди, На кульках циркулюючих планет, Хорошим словом платять за труди, А не лише жовтавістю монет. І хоч туди не ходять кораблі, І жоден не прокладено маршрут, Ніколи не шкодуйте добрих слів, Такі слова цінуються і тут.
Вітер закоханий, Простір і тиша, Сонячний грошик Торгує лицем, Обрій природа Серпанками пише, Добре їй бути, напевне, Творцем. Запахи літа, Дороги і пилу, Відстань ховає Чиїсь голоси, Ходить стриножена Хмарна кобила, Хрумкає небо І хоче грози.
Я дуже люблю пензлики дерев, І голубу небесну нескінченність, Текучий час дороги без перерв, Смарагдову полів благословенність. І як в полях, що хмари підпира Горбатими хребтами мезозою, Червоний день потроху догора, І плаче за перейденим росою.
Холодний вечір спокій береже. До снів натхнення невеличке має, Невидимий небесний Фаберже Зірками чорний космос прикрашає, А десь на протилежній стороні Роботою живуть людські отари, Сліпуче біле сонце на коні, І падають розплавлені ікари…