Весна тепла, барвиста багата
Одягла з ніжних квітів вінець
Й привела День Народження – свято
У мій рідний старий Кам`янѐць.
З ранку повниться місто пісня̀ми,
Лю̀дським гомоном, сміхом дітей,
Ра̀зом з «ді̀тьми» свої̀ми й гостя̀ми
В щирій радості свята цвіте.
Тут і ярмарки гарні, барвисті,
Де вирує майстрів колорит.
Тут знайти можна все: і намисто,
І цукерок й віночок й магніт.
А на сцені, зірками, таланти!
Пісня, танець – на смак вибирай.
І палають мистецтв діаманти,
Прикрашаючи рідний наш край.
Для малечі – забави та ігри,
Ось, скульптури проходять живі…
Місто чарами повне без міри,
Вони різні є: давні й нові.
Скільки ро̀ків Тобі, древнє Місто?
Хто нам скаже? Мабу̀ть, тільки ти,
Та мовчиш і лишѐ урочисто
Понад Смотричем зводиш мости.
Квітни, «Квітко на Ка̀мені», довго,
Хай століття зозуля кує,
І веде хай до Тѐбе дорога:
Всі хай знають, що КА̀М`ЯНЕЦЬ Є!
Сонце-герб хай горить– не згасає
Й зберігають Тебѐ небеса,
Бо подібних до тебе немає,
Рідний Кам`янцю, місто –краса!
Ніч ступає в натомлене місто.
Вечір кличе людей на спочѝн.
Зорі сяють і так урочисто
В Божім Храмі луна передзвін.
Це молитва за Ка̀м`янець Богу,
Що живе на святих Небесах,
Щоб послав світлу місту дорогу
Й кам`янчанам в прийдешніх віках!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
