Змовк голос міста, впала з неба зірка…
Пекучий біль…такого не було…
Дід-Кам`янець кремезний плаче гірко –
Пішов у вічність Тихонов Павло.
Він був найкращим, нашим Левітаном,
Вінки сонетів місту дарував
І по радіохвилях капітаном
До болю рідний тембр мандрував.
Наш дикторе, наш друже і людино,
Про тебе спомин смерті не згасить:
Звучить в душі твій голос безупинно,
В серцях людських ти вічно будеш жить.
Хай в райських кущах він тепер лунає
Для янголів у Царстві Неземнім.
Ми ж будем знати: це Павло читає,
Коли, мов голос твій, лунає грім.
То ж спи спокійно, вічна тобі пам`ять,
Пробач нам що було і не було.
В роках хай інші Кам`янець прославлять,
Та вічним буде Тихонов Павло.
