У Близнюках біленька хата,
Кімнати затишні у ній,
В одній із них світлина тата,
Який загинув на війні.
Від втоми стулює повіки
Вдова приречено-сумна:
Забрала в неї чоловіка
Своя-чужа дурна війна.
З дитинства мріяв він про небо.
Здійснилась мрія – він літав.
Як виникла така потреба,
На захист України став.
Він йшов… Його провели з двору
Дружина й донечка сумна,
Дав дівчинці наказ суворий,
Щоб гарно вчилася вона.
Дружині обіцяв вернутись,
Мов птах, закінчивши політ…
Тепер цьому уже не збутись –
В АТО був збитий вертоліт.
Їх п`ятеро у екіпажі,
Усі загинули на жаль.
Ця звістка-крук чорніша сажі
Ллє в душі рідних біль-печаль.
Не бачить він, як вчиться донька
Й зростає в мирі і теплі…
Маленька дівчинки долонька
В гріб кине грудочку землі.
Вдова змарніла від чекання,
Чужинців проклина вона:
Єдиний світ очей – кохання
Забрала зла й страшна війна.
У хаті на столі світлина
І орден світиться при ній,
На фото тім проста людина –
Герой АТО майор Топчій.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
