У сяйві вечірньому мов би прозорий
Над містом цей храм височить.
Милуюсь красою твоєю, Соборе,
Злились в ній і вічність і мить.
Ти місто пробуджуєш піснею дзвонів,
Вселяєш надію в серця.
Дорога до Бога не має кордонів,
Ти – дім Пресвятого Отця.
І вранішнє сонце,припавши натхненно,
Цілує твої куполи.
Тебе сам Господь зберігає, напевно,
Від злості людської й хули.
Знов вечір малює на небі узори,
Співа в небі ангельський хор.
Стоїш ти величний, ясний, мов прозорий
Окрасою міста Собор.