За хвилями іду по хвилях, мов пророки.
Тонути – не тону, любов мене трима
за шкірку, як коша…
Я дихаю глибоко
і бачу, що душа не впевнена й сама
у власному бутті.
Калатається серце,
за духом, що зійшов зі смутком, не встига,
і тільки краля-смерть все дивиться в люстерце,
з якого вигляда розлючена карга.
В серпанку берегів не вгадується
обрій
минулого, де все – лен посмішка Його,
а інше – то дощі і радощі недобрі,
що свому віддають для звитяги свого.
Все тихо…
Вітерець торкається екрану,
а я собі блука у пошуках весни,
і мрію знов про лік, який загоє рани
осліплених очей, що вічно бачать сни…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 26Реєстрація: 30-08-2020
Достижение получено 31.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
