Звучало мов немало на Землі
У віковій невпинній круговерті:
Жорсткі й м`які, великі і малі,
Одні живі , а інші в царство смерті
Вже відійшли, та крізь віки звучать,
І в мовнім колі все ж щось означають,
А мови, що живуть, бува кричать,
Аж раптом диво-піснею стрічають.
Багато мов на світі, як людей,
ОднА за Одну краща, лагідніша.
Скарбниця кожна з них думок, ідей,
Та рідна, українська, наймиліша.
