Знов наступає ніч на Миколая,
Коли дитинство стука у вікно,
І я йому кватирку відчиняю,
Влітає, мов пташина, в дім воно.
Розкаже старовинну тиху казку,
Розв`яже вузлик спогадів-подій
І принесе від тата теплу ласку
З небес. Як ніжно й затишно у ній!
Вже ранок допиває ночі трунок,
Дитинства пташці час додому – в Рай.
Від неї мою пам`ять у дарунок
Й любов прийме мій батько – Миколай.
