У часы есесесера,
кой* застоя была ера,
(Льоня кой бровастый правив)
самольот сюды доправив
из края,де сходить сонце,
делегацію японську –
треба їх кудысь повести
и “лицьом у грязь не впасти”…
Из ЦК йде директива –
всьо из волі партактива:
“Ермитаж, балет, театры
(в бар, канєшно, у антракті) –
“Показать чтоб для гостей
“впереди планеты всей!”)
Як обычно – показуха,
всьо поставили “на уха”!..
Гості всьим ся любовали,
“хай, аріґато!” казали”
“Соні-кодак” унимали
и на відео снімали…
У садочку тоже были,
з дітьми хоровод водили:
“ХоЛосьо!” – быв первод…
Повели їх на завод…
“Як технічный наш прогрес?
здорово? направо – прес,
Прямо – чудо “Автопрома”
(на конвеєрі “Москвич”) –
удняло японцям мову,
ні гу-гу, не кажуть нич**…
(За сякоє харакірі
майстер їхньий бы вчинив –
наш же, у есесесері,
собі орден заробив!)
там, наліво – стан прокатный,
дале йдім – станок програмный
(лиш даме му перфокарту!),
там фреза…свердло…там сварка…
бігать мощный кран по балці…
огинь в мартенови горить…
“Жизнь в стране Советов – сказка!” –
гід японцям говорить…
Вже усьо пообзирали,
“соні” набік вже удклали –
вже домі летіти час…
Туй кореспондент уд ТАСС..
Диктофон висить на шиї,
з апаратом на плечови –
пропаганда (як без неї?)
чекать “Слава Іллічови!”…
“Ну, как вам успехи наши?
(ну, давай! вождя хвали!) –
Холосьо! – Что? – Дети васи!..
А вот руки подвели…
Сьто сработано руками
(как по-васему?) фигня…
Но (клянуся Фудзиямой!)
васи дети – это ДА!
Словник:
- *- коли
- ** – нічого
Бабинець Ю.Ю.
Думок на тему “Делегація”
Влучна чудова гумореска, навіть памфлет – тонко підмічені всі особливості тих часів (знаю лише з посібників по історії та розповідей близкьких), але дуже чітко висвітлені тогочасні реалії.)