Для голосування необхідно авторизуватись

Спогад (про 2014р)

Вона сиділа тихо за столом,

Така сумна і в той же час тривожна,

Дивилась в очі ночі за вікном,

І думала про те, про що не можна.

 

Вона вдивлялась в тіні на вікні,

Що малювали спалахи від фар на шибці,

І думала: «Як, він на тій війні?

І де посіяти весною чорнобривці?»

 

Все так сиділа і не помічала часу,

Щільно в руках тримала дерев’яний хрестик.

Він був лиш офіцер запасу,

Але тепер потрібно службу нести.

 

Світлів край неба за вікном

І співом птахів починався ранок.

Вона заснула прямо за столом…

Ось так зустрів її світанок.

 

Не розтискаючи тендітної руки,

Всю ніч тримала міцно подарунок,

А на щоках сліди солоної ріки

Залишили ажурний білий візерунок.

11.07.2021р

7

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Таня Крамаренко

392

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 2Публікації: 141Реєстрація: 10-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 02.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій