Літній дощ за вікном моїм знов шелестить.
Діамантові краплі з зеленого листя стікають.
Візерунки веселі на прозорому склі оживають.
Я дивлюся на дощ… і сумні мої думи зникають…
Літній дощик несе рятівну прохолоду з собою.
Напуває змучені трави і дерева водою рясною.
І земля після літньої спеки тепер тріумфує –
Дивовижною радує знов нас своєю красою.