Знов настав тривожний вечір.
І давно лишив одну
Маму,ту що тихо шепче:
“Син пішов мій на війну…”
У чеканні серце б’ється.
Кожний день дорощий дня.
Та життя їй не сміється,
Бо у ньому- самота!
Вийди,мамо із тих сліз
Та іди- вперед!
Ще залишить самота-
Назавжди тебе.
І чекаючи до безтями
Вже ночі проходили у снах,
Де син притуляючись до мами
Цілуючи,прощався в останній раз.
Як не прийде він живим,
Крізь кров ночей і сумну днину,
Як важко матері одній
В печалі втратити дитину.
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 10Реєстрація: 19-04-2021
Достижение получено 29.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 08.12.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “Вірш про матір і сина”
Дуже емоційно-сильний твір, де віршована форма та зміст тісно переплилися в канву внутрішніх переживань, повз яку неможливо пройти… Складне життєве випробування, потружний посил. який резонує читачеві!
Надзвичайно емоційно!