Для голосування необхідно авторизуватись

Солоне літо

1.Я знаю чи на жаль або на щастя,
Що світ крокує сміло у сучасність,
І вже забулись співанки до ранку,
Веселий сміх, що лився до світанку.

2.Як люди, що весь день були в роботах,
В альтанках спілкувались, а не в чатах,
Як заганяли конів в свої стійла,
І випивали молочка, ось-ось з під дійла.

3.Я вас бажаю вкрасти! Перенести
З сучасності у вимір наших предків,
Щоб ви забули всякі заморочки,
І загубились в часі в цих рядочках.

4. Літо упóвнí, ранок вже близько,
Півень ось-ось на село заспіва,
Сонце палюче розкине проміння,
А хлопів в хатах і по ліжках нема.

5.Де ви поділися!? Чи ж поховались!?
Чи що вам ся стало!? Хто ж сон ваш забрав!?
“Літо упóвнí” – все дід повторяє:
“А в нас у селі ледацюги нема

6.Як нічка темная ступає сіріти,
І пахне новим, наступаючим днем,
Хлопці вже з косами мокрі, спітнілі,
Вкриті липким і солоним плащем.

7. Всі у роботі аж поки не вечір,
Та не лише тут роботи стача
Ось парубок наш, що Микитою зветься,
Він коваль від Бога! Проворне дитя!

8.До нього село майже все стає в чергу,
І ті, що в кишенях немають гроша!
Микитка, він добрий, він зробить напевно,
Всім коням підкови погне ця душа!

9.А ось наш Тарас, як біжить, навіжений!
“Зуби не вибий! Чуєш Тарас!?”
“Та що ж вам не спиться в цей час полохливий!?
Ходімте, поможете, діду Панас!”

10. “Ой йди! Чи біжи! Я за тебе розкажу,
Допоки ти там запрягаєш коня!”
-“Він не почув вас!”
-“Вже втік!? Ось зараза!))))
Робота у нього нелегка! Тяжка!”

11.Дідусь на секунду затих, ніс насупив,
А потім як схвате мене за рукав,
Щось трапилось, діду? Чи хто вас напудив?
Невже ось цей цуцик зрання налякав!?

12.”Та здався мені цей бешкетник хвостатий?
Я ще про добротного хлопця згадав,
Він теж не ледащо, розумний, завзятий
Його з ранніх літ строго батько навчав.

13.Це наш Борислав! Ще за нього розкажу,
Він бондар рукастий,
хліб з маслом жує!”
Хто буде перечити, того жре заздрість!
Бо кращих ніж в нього діжок не є!”

14.-“А може нема!? Не не є, так же краще.”
-“Я кажу не є! Ти не лізь! Бач яка!?”
Це моє село, не сучасність пихата,
Це моє “не є”, а не твоє “нема”

15.”Та ти не гнівися на неї Панасе!
Вона ж не хотіла образи завдать!”
“Що, бабо, проснулась? Сама їй розказуй!
А я ще в хатину піду подрімать”

16.Пішов дід Панас храмаючи трохи,
І двері із скрипом від нас зачинив.
Бабуся присіла тихесенько збоку,
Цукру шматочок на два розділив.

17.”На, дочко, тримай солоденького трохи”
-“Та ні, їчте бабцю, щоб сили були!
Ви краще історію діда продовжіть,
Живуть як в селі всі сільскії жінки?”

18. “Бо ваш чоловік лиш за хлопців вів мову
Та про жінок говорить не хотів,
“Баба є баба” – я чула від нього,
“Це було і є на усії віки”

19. А бабця сміється: “Старий щось надумав,
Напевно ти стала йому по душі,
То ж він кандидатів описував бурно,
Робочих і добрих сільських парубків.

20. Жіноча ж бо доля теж варта уваги,
Ще півні в дрімоті, на полі туман,
А жінка не сну віддає перевагу,
Вона одягає робочий катран.

21. А сили у жінки є завжди на працю,
Жінки цілий день мов ті бджілки гудуть,
Чи то пирогів наліпить цілу тацю,
Чи випрати речі на цілу сім’ю.

22. Вони і на полі, на дворі, по хаті,
Ще діти роботи весь день додають,
Нема часу жінці сидіть, нудьгувати,
Вони свої руки в мозолики труть.

23. Тут бабця так щиро мені засміялась,
Сміх був голосний, наче русло ріки:
“А знаєш, що дівко, та баби є баби!
Постійно в роботі! Панас мій правий”.

24. Ну як це бабусю? А де ж відпочинок?
Невже лиш робота нелегка зрання?
Чи люди в селі пашуть з самих пеленок?
“Ой доню, смішить лиш твоє незнання!

25. Коли день здає всі позиції ночі,
Надворі гуля цвіркуни й світлячки,
Люди спочинок приймають охоче,
Щоб важкість і втому набуту зняти.

26.Біжать манівцем в час вечірній дівчата,
До річки, нагрітої сонцем палким,
Сміються аж так, що гудуть вікна в хаті,
Мов тії лебідки летять до води.

27.А хлопці хвости як коти розпушили,
Регочуть, гуртом ідучи по селі,
Панас мій кричить, кричить що є сили:
“У мене тихіше ржуть коні в ст`ійлі!”

28. “Та тихо, Панасе!” – завжди йому кажу:
“Згадай ти свої молодії роки!
Що вечір, надвір, навіть сльота не брала,
Так само ж сміявся, як ці парубки!”

29. Беру я тоді свого діда під руку,
Ідем до сусідки, що поруч живе,
Співаєм про все! Про кохання. Розлуку,
Співаємо так, що нам хочеться ще!

30. Тоді й молодії хлопи і дівчата,
Давай хороводи під спів наш водить,
Такії кульбіти, дрижать колінцята
Напевно під ранок, але менше з тим.

31.”Гуртом веселіше! Це знаю напевно!
А в вас, у сучасних такого нема!?”
“Нажаль, нема бабцю, нема, а даремно!
Так краще проводить закінчення дня!”

32.Бабуся на мене погляне: “От жалість!
А що вже не можна нічого змінить?”
“Ні, бабцю, не можна, керує сучасність,
Таке ось село – це загублений вид!”

33.”Літо упóвнí” : Бабуся повторить:
І є необхідність нам всім тут пахати,
Солонеє літо від нашого поту,
Але це життя не схотіла б міняти!”

34. На цих ось словах все врази закінчилось,
Будильник набридливий зранку збудив:
“Невже це був сон!? Це все лише снилось!?
І звук неприємний мій сон перебив!?”

35. Так дивно було телефон в руки взяти,
О лайк хтось поставив на аву нову!
Дідусь би почався за лоба хапати:
“Невже це є кращим за зустріч живу!?”

36.Тепер я вже знаю на жаль чи щастя,
Змінився цей світ, все не так, як було,
Але як же хочеться в горду сучасність,
На день повернути солоне село!

2

Автор публікації

Офлайн 3 години

0956583532

63
Коментарі: 5Публікації: 13Реєстрація: 23-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 18.05.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 21.04.2021

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “Солоне літо”