Минав дві тисячі просунутий рік. Тривало тестування нового глобального сервісу «Фауст-XXI».
Слоган «Одна душа — одна мрія» причарував багатьох.
Відомому у вузьких колах фотографу закортіло спинити мить, спіймавши в об’єктив сонячного зайця верхи на надвечірній морській хвилі.
Обізнаний у загальній брехні безробітний зажадав загальної правди.
Історик-початківець попросив персональної машини часу. Наче досі не впевнився, що суспільні події постійно повторюються й кожне сьогодення майстерно відтворює давнину — сиву й не дуже.
Студентка-активістка склала перелік поганців (переважно політиків і їхніх пересічних посіпак), яких треба знищити.
Фанат забутої Богом футбольної команди захотів чемпіонства.
Злиденна пенсіонерка прагнула заможної старості.
Підліток-психопат сподівався позбавитися фізичної вади.
Система готувалася конвертувати заповітні бажання. Та зненацька стався незворотний збій. Якийсь хакер замовив собі свободу — єдине, чого не здобудеш, продавши душу.
© Людмила Іванець
Автор публікації
