Мені б так хотілось рукою торкнутись Твоєї неголеної, в щетині щоки. Заглянути в очі, і в них утонути, Але ще не можу тебе я знайти. Мені б так хотілося тебе обійняти, Шукати притулку у твоїх руках. Словами, любов’ю тебе укривати, Але розумію, ти тільки в думках. Мені б […]
Daily Archives: 24.07.2019
20 posts
За чашкою кави ми довго мовчали, По вікнах кав’ярні збігав сірий дощ. Дивилися в очі, а слів не пускали, Хоча і тягнулись долоні, мов хвощ. За чашкою кави, крізь роки страждання Крізь роки мовчання, чекання і біль. Ми просто мовчали про те, як кохали І сипали далі на рани […]
І знову дощ… і пасмурна тривога, а серце у… лещатах їз краплин, неначе сон мого життя пригода і сірий дощ туманить щастя плин. Якби не дощ – життя ішло б інакше не треба слів, хай злива змиє слід від тих тривог, що спогадами плачуть і від надій дитячо-ніжних снів. […]
Я останусь, но лишь на минуту. Останусь сердцем в пробитой груди. Развею твою вечную смуту, Только потом меня не буди. Я останусь с тобой на минуту, Чтобы почувствовать вкус влажных губ. Пойдем по разному маршруту. И я забуду о том, что был груб. Я останусь с тобой на […]
«Феї» У ліліях живуть маленькі феї, Тендітні, ніжні і лякливі. У них своя прислуга і лакеї, І феї – діточки грайливі. Тоненькі крильця, наче павутинки, Волосся сонце барвами купа. Легка, немов пелюстка, сорочина, І діадема з косів виступа. Квіткові діти, сонця пестунці, Вони живуть з квітками в унісон. Пробуджуються з […]
«Вечірня казка» Нап’яло небо малинову льолю, Вже спатоньки зібралося либонь. В кишені сонце понесло з собою, Бо ніч злегка торкнулась його скронь. І все, здається, вже готується до сну, Чи спати хоче?Чи боїться ночі? І соловей заводить пі сню голосну, Дрімають квіти, затуливши очі. Десь на лісній галявині […]
Ураз тут писк почувся і наче схаменувся, і птах увесь чорненький угору відлетів, там у дуплі – гніздечко і маленькі пташечки вже вимагають їсти для сили юних крил. Сварився тут зранечка: отут його гніздечко пташок рябий і чорний, а це – звичайний шпак, приніс у дзьобі їжу: тікайте звідси […]
Мгновения летних дней бывают так чудесны, мгновения летних дней звучат как будто песня. Песню поёт обильный дождь, льёт самым утром ранним, а с тем дождём чего-то ждёшь и веришь беззаветно. А этот дождь не навсегда, хоть будто небо отворилось, и день польёт души гроза, как будто бы открылась. […]
Ой, купала гілля в воді вербиченька, ніби то купалась дівчина миленька, наче мила коси у воді срібловій, чарувала воду, чари будуть нові. Дрібненькі сині квіти і маргаритки гріті сонцем на узбережжі, де стежка пробіжить, біжить собі стежина і оминає чинно берег з очеретами й болітце у кущах. Швидко […]
Розсипані у небі намистечком, де треба, пливуть і запливають, світився білий пух, а сірий них важкенький, пливуть вони легенькі, чи буде із них дощик? Буде усім сюрприз. Над вербами гуляли, над березами гнали в далечину їх свіжі: із гір летять вітри, хоч сонячно надворі, але порив холодний і вітерець […]
Ой, гуляла жабка, довга в неї лапка і зелені боки, в воду бистрі скоки. А лиш на ту жабку майстер подивився, то отут сімейство жабенят творилось. Тепер сидять разом мама й тато – жаби, а біля них – діти, як маленькі квіти. На бережку сіли на каміння […]
Котик серенаду спел, а теперь устать успел, после сложной той работы котику поспать охота. “Не мешайте – засыпаю, потом кошке поиграю, пусть услышит, 100 дверей не мешают петь мне ей. На диванчике лежу, а может уже и сплю, теперь мышкам не шуршать: котик хочет отдыхать.” Мартовский наш […]
Вони одного разу зацвітуть бузковим ніжним цвітом і квіти з вітерцем кивнуть, легенькій тіні порадіти. Це хости – королеви у саду, де тіні кидають дерева, прийде пора і зацвітуть, листків фігурних обереги. Гортензія поруч цвіла, у неї – тіньова краса, пишніша хоч, але проте аж до морозу зацвіте. […]
Молочные дорожки – на столике в кафе, а корабли на море гуляют вдалеке, надует ветер парус и станет догонять, два корабля – на море, волне их покачать. Подует свежий ветер, что подгонял волну, о моряке кто помнит и ждёт на берегу? Молочное озёрко на столике гонять, белую с него […]
Сонце, тіні, діти, дрібні біліють квіти у траві лиш де-не-де, щебіт голосний будь-де. Голос прозвучав і службу з іншої чутно сторони, дзвіниці сріблом засвітились, виднілися із інших берегів. Торкався шпиль лиш неба, вал білих хмар висів отам, у дзеркало води гляділись, подихом вітру – до дзеркал. Дружно виросли з води […]
Свіча горіла перед образами і вогник блимав, не згорав, кому молитися так рано, у кого котиться сльоза? Тут час іде і проминає, біжить для когось вдалину, життя горить і не згасає, хтось проганяє знов пітьму. Несуться тіні наче душі, та повертають їх назад, пора назад: тут буде краще, ще не […]
Лепестки усталых роз рассыпаны с куста и ждут те лепестки усталых роз, когда же куст качнут. Рассыпанные розы – высокий чудный куст, летят вдруг лепесточки и падают вокруг. Качает ветер ветку, под солнышком блестит, в смородины-соседки есть ожерелья вид. Рассыплет лепесточки первый цвет волной, краснеет ягод ожерелье, но исчезает вдруг […]