У вікно дивилась неспинно, Щасливий момент все чекала, По одній із рідних стежинок, Діждеться його… відчувала. Повернеться з війни коханий, Махне із-за воріт рукою, Тож з криком галасливим, жвавим, В обійми побіжить такою. Старанно молилася вона, Отак бійця охороняла, Уміла чекати та щодня, Відтак лиш сили додавала.