Щастя в тобі.. Не намагайся побачити в людях те, чого в них немає. Не випрошуй кохання, дружбу,… Чуже… Не своє. Якесь бридке і холодне. Не намагайся щось втримати, навіть, якщо боляче. Якщо це твоє… Воно нікуди від тебе не дінеться. І так в усьому… І в коханні, і в роботі… […]
Monthly Archives: Січень 2022
133 posts
Перше день народження без тата, Перший рік якось усе не так… Не відчуваю я улюбленого свята, А в серці ще тривожний післясмак… Мені здається, що тато десь тут поряд, Зайде в кімнату, лагідно всміхнеться… Та тільки у душі самотнє горе, Можливо з часом все пройде, минеться… Я дякую тобі, що […]
Мчали коні з золотими гривами І збивали на траві росу. Пам”ятаєш ми були щасливими? Спогад той і досі я несу У своєму серці полум”яному, Там вогонь кохання ще не згас. І сьогодні зіркою яскравою Кличе-манить за собою нас. 2015 р.
Так яскраво срібносяйно світить місяць угорі і повторюють старанно на вулиці ліхтарі. Блимають яскравим очком на той місяць молодик і підсвічується ніжно бік його отой, що зник. Він покажеться невдовзі кілька днів лише пройде, буде блимать жовтим оком, благодать у світ прийде. Бо Різдво уже настало і […]
Мелодія лунає, Наш світ вже засинає. Нехай сіяють в небі, – зорі, Щоб не тонули люди в горі. Щоби на світло йшли назустріч, Щоби не було, більш, війни. Лягаємо у ліжко… Спокій… Прийдуть до серця добрі сни.
Мені снилась божественна тиша Десь високо, в Небеснім раю. Я всю ніч з насолодою слухав І ніяк не хотів повертатись Назад на грішну землю. Мені снилась небачена велич. Та, якої очима побачить не зміг. І тепер все довкола немає Вже значення – бо на мить Переступив я вічності поріг. Мені […]
Бог не спит – зажигает звёзды, Я в охапку немного беру, И слова из волнующей прозы По созвездиям строк соберу: ” Милый мой, Вы зачем написали? Я не буду Вам отвечать! Но я помню, как Вы целовали… Только Вам так меня целовать!”
(слова Юліани Ніроди, музика Миколи Ведмедері) Ми уміємо щиро любити Нашу неньку – Вкраїну святу, Ми без правди не можемо жити, Бо неправда не здійснить мету. Ми уміємо сонцю радіти І долати тернисті шляхи, Бо усі ми Шевченкові діти України дочки і сини! Наші предки за волю і славу […]
А на острові Хортиця Та й козацькая вольниця І жилось козаченькам там, Наче вільним гордим птахам. Рідную землю-матінку Довелось захищати їм, За свободу боролися Та щасливую доленьку. Були скрізь переможцями, У бою вони з ворогом Зустрічалися віч-на-віч, А їх дім Запорізька Січ. 2017 р.
В Гери – кішечка гарненька, і вона була сіренька, Віллоу – ось так звать її, народилась на фермі. Там вона і проживала і дорослою ставала, аж поки почавсь вояж, як Зевес був кандидат. І до Гери захотіла, лапками подріботіла, як захоче – нехай йде: Гера доглядать буде. […]
Минають вже останні дні січневі, Надворі то сніжок, а то дощить, Вітер гойдає віти яблуневі, Співає серце, серце жде весни. Вона прийде із пролісками й рястом, Струмками та із щебетом птахів. Кохати треба, бо життя прекрасне І серед квітів, і серед снігів. 2022 р.
День гарний… він присів на лаві,Розквітнув тут бузок духмяний,Згадалися роки юнацькі,І нібито йому всміхались. Життя ж як промайнуло швидко,А молодість така зваблива,І ніжила найбільше… дивно,Все інше, то ж немов розмило. Щасливий був тоді, коханий,Красивий, молодий, дівчата…Поділось де, усе з роками?Відвічна полилась тирада. Враз погляд збадьорився правда,Побачив, примостилась краля…
Обтрусив із неї вітер Вже усі-усі листки. І сумує так за літом Ця вербичка край води. Сльози ллє з дощем осіннім, Тихо вітами хита Й слухає, як вечір пізній Її піснею віта. 2021 р.
На світ божий народився Ісус – божеє Дитя, пеленами укривався, Діва Марія гойда. А про радісну новину возвістила вже зоря, зірка яскраво світилась і весь світ благословля. Пастушки спішать до нього і дари йому несуть, волики жують, кивають і водицю чисту п’ють. Тріє царі поспішали, щоб побачити […]
Життя, як нерозважлива гойдалка, Кидає нас уліво, вправо, вгору, знову вниз. Хтось захопився тим гойданням палко, А хтось на першому ж кидку уже розкис. Хтось легко, радісно, з присядкою, завзято Злітає, насолоду відчува. А хтось боїться й колихнутись, поштовх дати. Відтак, в польоті він ніколи й не бува. Життя гойдає, […]
У глеки налито світанокЗамість вина снігових елегій,Замість черлених краплинок літа,Замість води, що стає кров’ю лози,Коли майстер наметів пустельІ тесля кедрових воріт (які зачиняють)Благословляють весну:А ми отой трунок ковтками –Питво зимових світанків –Білих, як ожеледь, гострих як Сіріус –Голкою в скроню – зірка холодних вітрівКраю тирси і хліба, криниць і лошат,Срібних […]