Незвичний сон цієї ночі,Наснився в зорянисту пору,Немов у благодаті Божій,Лечу я на хмаринці вгору. Відчувши неземну підтримку,Витаю у півсонні дивнім,Втішаюсь чарівною миттю,Як Місяць розсипає блиски. Тримаю у своїй долоні,Відвічні потаємні знаки,Безмовний загадковий гомін,Цю душу неабияк вразив.
Daily Archives: 30.07.2024
3 posts
Тиша навколо, лиш стукає серце,Дихання чути незвичне відлуння,Тільки душа, так, неначе уперше,Мовчки тужила… а близилась буря. Скільки терпіти, казати все добре,Зараз порвати, або вже ніколи!Знову зупинка… незмінний і човен,Вкотре вона негаразди відводить…
Серпневої пори надворі спека, Милує око квітковий розмай. Та вже красуня-осінь недалеко, Її багату й щедру зустрічай Листочки на берізках пожовтіли,Намистечко калина одягла, А бабиного літа павутина На сонці сяє, сріблом виграва. Достигли у саду медові груші Усюди яблук дивний аромат. Та лише в серце не впускаймо осінь, Йому ж […]