В мокрий-мокрий сірий плащ Одягнув туман дерева, Капає із них хоч плач. Це пора вже вереснева. Розпогодиться удень,Літо бабине засяє Срібно-срібно.І лишень Листя жовте закружляє. На зелену ще траву Вишиванками лягає. Гарнупісеньку нову Вітерець ще заспіває. А надвеечір стане знов Трішки-трішки прохолодно. Та не вистудить любов До краси цієї осінь. […]