За сосну високу заховався місяць, Звідти добре видно йому поле й луг. Підморгує зорям, їх до себе кличе, Щоби розсипали золото навкруг. А воно поволі легенько лягало б І на воду в річці, на верби косу, На густі високі шовковисті трави, Всім подарувало дивну цю красу. 2018 р.