Осінній день був сонячний погожий Та вітряний. Надвечір вітер втих. Подумалось: напевне піде дощик І він пустивсь такий рясний-рясний. Стікали краплі по листках кленових, Били у шибку, наче в барабан. Та все ж осінню пору вечорову Таку як є треба приймати нам. 2025 р.
Monthly Archives: Жовтень 2025
37 posts
День у день прибирала по дому,Готувала і мила весь посуд,Лікувала, не била тривогу,На всі руки майстриня напрочуд. І потрібна вона всім відразу,Тож і мама, і жінка, і нянька,Враз вирішує дану програму,Бо сімейного стану обранка. Та буває приходять моменти,Розігнала усіх би мітлою,Незвичайно чутливі сюжети,У головоньку ринуть з любов’ю. А душа народилася […]
Осінній дощик накрапає,Зібравши хмари сіруваті,Душі осяяний орнамент,Не змиє сирості зухвалість. Відтак полинувши у щастя,Панянка втіху не відпустить,Весна була їй як причастя,На благо й осені спокуси. Відколи жінка у розмаю,Знайшла чар зілля на світанку,Щоранку личко омиває,Рокам не давши перевагу. Полий же дощику рясненько,Хай навіть листя опадає,Життя любити, як мистецтво,Погода всяка надихає.
Надвечір”я, надвечір”я, Сонце йде відпочивать,Бачиш – обрій червоніє? Полум”я, як від багать. Надвечір”я, надвечір”я, Заколисує вітрець У саду та на подвір”ї Пелюсточки хризантем. Надвечір”я, надвечір”я, Вже ковзнули промінці І по квітах, і по гіллі, Зичили добраніч всім. 2025 р.
Ой, вітре, вітре, Ти буйний вітре,Нажени хмари Не знаю звідки. А хмари сиві, Ще й кучеряві, Дощі ряснії Із них пускались. Землиця-мати П”є – не нап”ється, Буде плекати Врожаї щедрі. Хлібу святому Життям завдячуй,Голова всьому Є ж бо він завжди. Ой, вітре, вітре, Розбрату хмари Розжени звідси, Хай буде радість […]
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подвір’я, що було встелене темною базальтовою відполірованою бруківкою, де […]
Закружляв вітерець підхопивши хвилю,Враз розбурхав емоції, якось дивно,Напоролась вона на скелясту глибу,Почуттям додала хвилювання вихор. Невгомонна скидалась… прозріло море,Відчайдушно навчались, щоб мати розсуд,Тож нутро показало, навіщо гонор?Зупинилося дійство, не буде шторму. І вітрець мимохіть, затихає мудро,Відтепер, як тихенько… аж шепіт чути,Зародились акорди, невже співзвучно?Чарівливо звучали віднині струни.
Так я пам’ятав: Падолист-спудей Мандрує в кам’яну Сорбонну Битою стежкою чорних вагантів: Замість богемської лютні У нього в хатині-келії Платанова дошка (Приємно до неї тулитися – Вона тепла як вересень). Так я мислив: Шугають над тополею сну Сойки гіпсових піснеспівів – Хоралів жасминових квітів: Я теж монах – кармеліт босоногий, […]
Заблукало, заблукало в осінь Моє кохання щире неземне. Та серденько моє ще й досі просить: -А ти міцніше обніми мене. Заблукала в осінь, заблукала Моя ще нерозтрачена любов. Але душа просила та благала: -Зігрій, зігрій мене скоріше знов. Закружляли, закружляли, закружляли У листопадовому вальсі вже літа. Та кохання ватра ще […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]
Хмарки зібралися надовго,Тож небо вкрилося пітьмою,Холодні краплі монотонно,Стікали з листячка сльозою. Осінній дощик незабутній,Отак дивлюся у задумі,Життя гортаю без ілюзій,І бачу стільки подарунків. О Боже, мабуть, це прозріння,Нарешті душу я відчула,Себе спасаю від невір’я,Навіщо зрештою ці пута. А листя гарне, золотаве,Любуюсь дивною красою,Хоча і падає, все ж сяє,Коли подивишся з […]
Світло зірки моєї згасло, Ніч була для нас, мов казка. Вдалині горять вогні, Та лишились ми тепер одні. І ніхто не знає, де шукати слід, Бо мовчать давно слова і світ. Ти більше не почуєш голос мій — Він завжди для тебе тепер німий. Сьогодні що врятує нас? Лише любов […]
Житомир — це серце давнього Полісся, Де шум лісів і річка повновісна. Де казка дихає крізь млу і роси, Де предків шепіт — вітром у покоси. Тут кожен камінь — пам’ять поколінь, І кожна вулиця — мов хроніка століть. Тут небо синє, свіже, як ранкове диво, І душу гріє місто […]
Люба подруго, творча посестро, Ти мене розумієш з пів слова. Моє серденько до тебе горнеться, Бо на все ради мене готова. Мов про рідну турбуєшся й дбаєш ти, Творчим успіхам щиро радієш, Там, де треба завжди опиняєшся, При невдачах теж втішити вмієш. Це неправда. що дружби міцної Між жінками, мовляв […]
Все ж осінь дивує укотре,Чекаєш завжди чудеса,Теплом кольорів, як огорне,Відпустить в політ журавля. А бабине літечко прийде,Коли заіскрить навкруги,Немов пробіжиться враз липень,Недовго… шепнуть віщуни. Негода приходить незмінно,І холод прониже повір,Та й іншим заповнює змістом,Зими відчайдушний привіт. Кружляє і падає листя,Бо перший мороз пробігав,Лунала пронизлива скрипка…Він тільки її уникав.
На твоїй руці – лінія долі, Я її читаю, наче книгу, Все про тебе знаю, люба доню І такий секрет тобі відкрию: Щоб привітно доленька всміхалась, Будь із нею щира та відверта, Справедлива, чуйна, не лукава, Але до мети йди сміло й вперто. Бо як мовить приказка народна – Під […]
За сосну високу заховався місяць, Звідти добре видно йому поле й луг. Підморгує зорям, їх до себе кличе, Щоби розсипали золото навкруг. А воно поволі легенько лягало б І на воду в річці, на верби косу, На густі високі шовковисті трави, Всім подарувало дивну цю красу. 2018 р.