Для голосування необхідно авторизуватись

АБІТУРІЄНТКА – КОРЕСПОНДЕНТКА

.  .АБІТУРІЄНТКА – КОРЕСПОНДЕНТКА

. .Весела і кмітлива КАТРУСЯ від самісінького дитинства мріяла бути лікаркою:
. .- Буду лікувати маму і тата, бабку і діда, тітку і вуйка… Я так хочу, щоб нікого нічого не боліло, – по-дорослому міркувала мала серйозна дівчинка.
. .КАТРУСЯ “відмінно” навчалася. Маючи гарні аматорські здібності, школярочка брала активну участь у творчому і громадському житті рідної школи. Та найголовніше – вона була палко закохана в українське друковане слово. Чудовий художній хист, ідеальний учнівський почерк, цікаві і змістовні статті і замітки неабияк допомагали уже старшокласниці КАТРУСІ творити – випускати захоплюючу і привабливу шкільну стінгазету, яку вона редагувала впродовж багатьох літ.
. .З-поміж інших ровесників КАТРУСЯ вирізнялася надзвичайною скромністю. Закохана щиро у чарівну поезію, у ліричну прозу, робила спробу писати і сама. А згодом її замальовки, дописи, публікації друкувалися у районній газеті.
. .Наближалося повноліття вродливої і милої випускниці. Перед КАТРУСЕЮ знову було питання: ким бути, куди вступати? Чи справді стати лікарем, як мріялося у безтурботному щасливому дитинстві? Чи віддати перевагу вчительській професії, у якій так цікаво спілкуватися із дітьми, віддавати їм свою ніжну любов, дарувати тепло своєї душі і свойого серця, навчати і виховувати, аби вони були гарними, ввічливими, розумними, культурними людьми у дорослому самостійному житті?
. .Чи можливо йти у журналістику, аби відчути творчий політ і безмежну фантазію рідного українського слова?.. Бо ж віддавати себе сповна улюбленій професії треба скрізь… аби чогось по-справжньому досягти.
. .Школу свою КАТРУСЯ закінчила з відзнакою – із золотою медаллю.
. .Після незабутнього випускного вся родина зібралася на сімейну нараду. Та дівчина була наполеглива. і переконала тата і маму, що вона навчатиметься на філологічному факультеті педагогічного інституту на вчительку української мови та літератури (це її улюблений предмет, як і географія) і одночасно писатиме до студентської багатотиражки, міської районної газети. А там – час покаже…
. .- Воно-то так, – почав розмову тато ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ. – Най буде. Але обов’язково не забудь взяти із собою альбом зі своїми замітками. У тебе їх так багато…
. . У головному корпусі державного педагогічного інституту у величному історичному місті над Смотрич – рікою було людно і гамірно. Наближалася вступна кампанія…
. .Майбутні студенти з великими теками особових справ і документів стояли в чергах перед членами комісії, цікавились переліком необхідної літератури для підготовчих курсів, вичитували розклад занять перед вступними іспитами, збирали інформацію про місце проживання в гуртожитку.
. .КАТРУСЯ з неабияким хвилюванням і якоюсь незвіданою тривогою разом з батьками також приїхала до міста, вчасно подали і зареєстрували всю документацію для вступу у вуз.
. .Дівчині так захотілося помандрувати коридорами, аудиторіями, кабінетами філологічного факультету, аби мати уявлення про майбутню професію.
. .Абітурієнтка КАТЯ разом із батьками наближалися до деканату, розглядаючи цікаві стенди, різні об’яви, гарні запрошення для вступників.
. .А тут назустріч їм вийшов поважний сивоголовий чоловік. Як виявилося, то був декан філологічного факультету:
. .- Ви до нас, панове? – ввічливо звернувся до людей декан. – То заходьте, будь ласка!
. .- Так, ми знайомимось із вашими досягненнями, розглядаємо фотографії ваших студентів. Можливо і наша КАТРУСЯ стане студенткою вашого факультету, – відповідав тато ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ.
. .- А чим захоплюється ваша донечка КАТРУСЯ? – продовжувалася розмова між деканом п. НИШТОЮ ЛУКОЮ ГРИГОРОВИЧЕМ і гостями.
. .КАТРУСИН батько показав великий альбом із чималою кількістю газетних публікацій, які вимірювались сотнями кілометрів друкованих рядків. Від скромності своєї КАТРУСЯ аж зніяковіла.
. .- Ого – го! Які у вас досягнення! Як багато газетних матеріалів у вас! І нагороди… Яка КАТРУСЯ молодчина! Нам так потрібні люди, які щиро вболівають за долю рідної української мови, які мають хист до журналістики… Бо у нас теж є газета на філологічному факультеті, – усміхнувшись, задоволено говорив ЛУКА ГРИГОРОВИЧ.
. .Редакція інститутської багатотиражки педагогічного інституту “Радянський студент” мала свої турботи. Редактор її пан ЯРОСЛАВ заклопотано метушився, збирав нову інформацію, дзвонив безперестанку, друкував на друкарській машинці поточний свіжий матеріал, готував новий макет чергового номера багатотиражки, час від часу навідувався до філологічного факультету. Пан ЯРОСЛАВ щомиті цікавився у деканаті, чи є серед абітурієнтів люди, які мають хист до журналістики. Йому так потрібні помічники – власні кореспонденти для інститутської багатотиражки. Факультетів багато, тільки встигай збирати інформацію для публікацій. Особливо тепер, під час вступної кампанії – напружена пора.
. .- Ой, як потрібні власні кореспонденти інститутській багатотиражці! – турбувався редактор.
. .Як приємно було почути редактору від декана філологічного факультету радісну звістку:
. .- Є! Є гарна дівчина КАТЯ серед абітурієнтів, яка вміє цікаво і змістовно писати статті, замітки, кореспонденції, замальовки…
. .Пан редактор негайно поцікавився розкладом вступних іспитів – КАТЯ мала складати один – єдиний екзамен з української мови та літератури, так як школу середню закінчила із золотою медаллю (це якщо складеться все вдало).
. .До вступних іспитів ще був цілий місяць підготовки, а КАТРУСЯ, познайомившись з редактором багатотиражки паном ЯРОСЛАВОМ, уже отримала редакційне завдання написати статтю про вступну кампанію, навчилася поступово друкувати на друкарській машинці, ознайомилася з планом роботи редакції, збору інформації з усіх факультетів.
. .АБІТУРІЄНТКА КАТРУСЯ СТАЛА ВЛАСНИМ КОРЕСПОНДЕНТОМ СТУДЕНТСЬКОЇ БАГАТОТИРАЖКИ! А ставши першокурсницею, вона редагувала факультетську студентську газету впродовж усіх років навчання…
. .Пройшли літа… І ще пройдуть. Хто знає, як склалася доля КАТІ. Можливо пані КАТЕРИНА видасть власні книги для широкого кола читачів… Бо її публікації – то її відкрита душа, одвічна українська душа українського роду.

. .                     ТАМАРА РОМАНЮК.

2

Автор публікації

Офлайн 15 години

Тамара Романюк

404
Коментарі: 22Публікації: 191Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “АБІТУРІЄНТКА – КОРЕСПОНДЕНТКА”