. . ФІРЯНКИ У БАБЧИНІЙ ХАТІ…
. .Скільки себе пам’ятаю, на вікнах, світлих, великих, широких, у кожній сільській оселі були ФІРЯНКИ (фіранки). Білосніжні, з ніжним голубим відтінком, випрані, накрохмалені, випрасувані ФІРЯНКИ висіли – красувалися у хаті (менша кімната), у великій хаті (кімната для гостей), у хатчині (кухня), у сінях… На день, коли розвиднялося, господиня чи господар розсували ФІРЯНКИ по обидва боки – до стіни. У хаті ставало світло і видно, як і надворі.
. .А зверху – висіла велика, зібрана у рівненькі хвильки, з вишитим візерунком квітчастим інша гарна ФІРЯНКА – до середини вікна.
. .Укотре я приїжджала до своєї рідні у село, ловила себе на думці: мій погляд спрямований на вікно, на білосніжні ФІРЯНКИ. На ФІРЯНКИ, випрасувані особливо ретельно і рівненько – у гарні складочки у вигляді гармошки, ніби “графіровка” – одна за одною, одна за другою, зверху вниз… Коли відчинялися двері, здавалося, що то хвилька морська війнула легеньким вітерцем ніжно в обличчя.
. .- Що, дитино, любуєшся “заслонками” (тобто, ФІРЯНКАМИ)? – звернула увагу моя бабка НАТАЛІЯ.
. .- Так, бабко, файні ФІРЯНКИ в тебе на вікнах. Мені любо ще й дивитися на те, як ви з мамою “гладите” (прасуєте) ФІРЯНОЧКИ.
. .Бабка обережно розгортала на столі випрану половинку ФІРЯНКИ, спочатку одну, потім іншу, акуратно складала на купку складочки, кожну окрему прасувала… Потім знову повторювала те саме…
. .- Але ж раніше не було ніяких “утюгів” (прасок). Як же ви наводили білосніжну “файноту” у хаті? – питаюся із зацікавленням у бабки НАТАЛІЇ.
. .- Та ми “гладили” не лиш “заслонки” (ФІРЯНКИ), а й сорочки, рушники вишиті, хустини “цвітні” (“шалочки”).
. .І бабка помандрувала – повела мене у цікаву заочну подорож сторінками – спогадами нашої незабутньої історії.
. . – Колись лляне вбрання, домашні речі прасували особливим способом. От дивися. Рушник намотувався на качалку грубеньку, потому зоскілька раз тісненько прокочувався “рублем” – довгою дерев’яною плашкою, з ребрами знизу і ручкою (рукояткою) на кінці. Цей “рубель” з незвичним стукотом перекочував качалку. Ребра “рубеля” розминали волокна (нитки) полотна. Це дерев’яне пристосування деякі люди називали ще “ребрак” або “пральник”. Всі полотняні речі ставали рівними і файними, – із неабияким захопленням, від щирої душі ділилася – розповідала бабка НАТАЛІЯ.
. .- Пізніше появилися литі праски, які були зроблені із одного шматка металу. Їх клали у вогонь чи на щось гаряче і “тоди” (тоді) прасували, – слово у слово передавала я бабчину бесіду. – А ще були вугільні праски (на “вугльови”).
. .Слухала, слухала я свою бабку НАТАЛІЮ, а в уяві мимоволі вимальовувалася незабутня картина моєї юності. Я ж бачила, як і бабка, і мама прасували обережно й акуратно ніжні білосніжні ФІРЯНКИ (фіранки), ретельно складаючи купкою рівненькі рядочки. Білі ніжні “заслонки” (бабка ще називала так ФІРЯНКИ) здалеку вабили – надили своїми голубими відтінками зацікавлений зір перехожих. Казали раніше, в давнину, що вікна – це “ОЧІ ВСІЄЇ РОДИНИ”, всього великого роду, рідного сімейства. Через вікна – світлі, і широкі, і вузенькі, і малі, і великі було видно, було чути всенький світ.
. .І праски металеві бабка НАТАЛІЯ мені показувала, і “рубель”, і довгу дерев’яну плашку з ребрами, і качалку, завдяки яким вся домашня білизна, і святковий одяг, і лляні речі ставали гарними, випраними, накрохмаленими, випрасуваними…
. .Сьогодні ми, такі сучасні, виховані, освічені, дипломовані – по-іншому сприймаємо все нове і привабливе у вишуканому і красивому інтер’єрі. З неабияким захопленням і задоволенням оновлюємо наші домашні, дорогі й близькі серцю нашому рідні оселі, користуємося корисними і практичними, цінними і файними речами для гарного добробуту у повсякденному побуті. Одним словом, осучаснюємося.
. .Бабка НАТАЛІЯ говорила ще довго і цікаво про речі хатнього вжитку, приміром, це – лопата, кочерга, рогач, чавунні праски, рубель, коромисло, дошка для прання, праник, прядка, мотовило.
. .Скільки літечок промайнуло, а я й досі відчуваю, як морська хвилька враз війнула легеньким вітерцем ніжно в обличчя, коли відчинялися двері. То була білосніжна, з голубим приємним відтінком бабчина ФІРЯНКА.
. .Як говорив відомий поціновувач давнини ЯРОСЛАВ РУЩИШИН, – “СТАРІ РЕЧІ ВІДНОВЛЮЮТЬ ПАМ’ЯТЬ, І МАЮТЬ ЩОСЬ ДУШЕВНЕ…”.
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 24 березня 2018-21р.